Всем любителям "Счастливого фермера" посвящается

Дуже коротка п'єса "Європа"

(Україна, 2009 рік. Літо. Вечір. Безвісне село десь у степах. Микола і Петро сидять понад хатою та курять люльки)

Петро (розмірковуючи): А шой там у тій Європі діється…
Микола: Та отой шо там, шо у нас нічого. Але там багатше.
Петро (розмірковуючи): Так, Миколо, тяжка наша доля.
Микола: Ой не кажи, Петро.

(На декілька хвилин повисає павуза)

Петро (розмірковуючи): Ото я хтів тебе попитати – якого хую ти мені бур‘янів на грядки накидав?
Микола: Та то не я, Петро.
Петро: Ой не бреши мені, Микола! Не гневи господа нашого!
Микола: Та я проходив мимо, бач - Михайло їх розкидує. Ну я на огород твій заліз і його до трьох чортив попхав. Оце ти й бачив, шо ніби я там був, та то не я.
Петро: Ой брехло, ой брехло... Ну нічого, ото я тобі ще напомню, будешь ти валятися у меня в ногах та п‘ятки цілувать, за такі твої слова брехливі.
Микола: Ти, Петро, не пизди, сам-то мені теж накидав, і ще й черв‘яків до купи налепив.
Петро: Черв‘яків ото точно не я. А бур‘яни - то я експерементував, якщо их накидати, чи можна їх потім виполоти, чи вони не приймуться вже.
Микола: Неможна.
Петро: Та я зрозумів.

(На декілька хвилин повисає павуза)

Микола: Ну ось ми й порозумілися.
Петро: А чи не випити нам, Миколо, по одній?
Микола: По чарці, поки жінок нема - чом би й ні. Від доброго діла гріх відмовлятися.

(Петро розливає чарки із біленькою)

Петро: Ну, будьмо Микола. Нехай всі москалі передохнуть, а в нас лише джмілі над вишнями будуть гудіти
Микола: Так, за врожай, за те щоб тітьки у баб були великі, а перці наши були як отой гарбуз великі і сильні. Будьмо!

(Випивають)

Петро (розмірковуючи): А шой там у тій Європі діється…

(На сцені знову повисає довга філософська павуза)

КІНЕЦЬ